Історія загальноосвітньої школи № 32

​

    У 1930 році у Портовському районі м. Маріуполя було З школи. Дві з них були з початковим і одна з семирічним навчанням ФЗС № 1.
     У 1932 році на базі початкової школи «водників» була відкрита ФЗС № 2 (майбутня школа № 32). Першим її директором була Рубікіна Віра Василівна.
     Будинок був одноповерховим, з червоної цегли, і школу почали називати «Червоною». Знаходилась вона на тому місці де зараз стоїть Палац культури «Чайка» (моряків).
     Спочатку було 7 класів, кабінет директора і кімната для занять з праці.
     У 1934 році школам Маріуполя були дані номери і «Червона» школа одержала № 32 та почала називатися «повною середньою школою».
     Колектив вчителів був дуже дружнім, працелюбним, користувався повагою батьків і учнів.
     Багато всього пережили учні та вчителі школи № 32 у тяжкі роки голодомору, але вижили і працювали самовіддано майже до початку Великої Вітчизняної війни.
     З самого початку Великої Вітчизняної війни майже всі вчителі і учні-старшокласники пішли на фронт, та на підприємства працювати для фронту, для перемоги. Деякі і в їхньому числі Калабун Валентин за свої ратні подвиги стали Героями Радянського Союзу.         Учасниками Великої Вітчизняної війни були й дівчата - учениці нашої школи, серед них:
1. Чеснокова Л.Н. служила у радянській армії з листопада 1941р. до травня 1945р.
2. Лежепекова (Ковальова) Вера - з 1942р.-1945р
3. Петрищева Дар'я - до кінця війни
4.Ольховська Галина - льотчиця полку М. Рискової. Наші учні з перших днів окупації стали працювати у підпіллі. Комсомольці-брати Праведнови, Бондар Борис, Бурукова Ніна, Бадасен Анатолій, вчитель співу Пономаренко Микола Семенович загинули у гестапо.
     Багато хто віддали своє життя, захищаючи Батьківщину на фронті. Серед них:
1.Бондар Федір Юрійович
2 Шевяков Петро - прикордонник
3 Сосновський Борис - матрос Чорноморського флоту
4 Зайцев Василь Федорович
5.Кокташ Олександр Антонович
6 Ломко Григорій Іванович
7.Калтянов Констянтин Олександрійович
8 Снєжко Олександр Маркевич
9. Ільчук Олександр
10. Батурін Миколай Сергійович
11. Коваль Михайло Федорович.  
12. Мундиров Дмитро.  
13. Кисельов Григорій.  
14. Євтушенко Миколай.  
     У жовтні 1941р. фашисти захопили місто. Життя завмерло, але не скорились люди. У місті працювало підпілля. Учні нашої школи теж не відставали від дорослих . Про цей період можна дізнатись у шкільному музеї, з свідчень очевидців, спогадів місцевих жителів, вчителів та документів.
     10 вересня 1943р. місто було визволено. У визволенні допомагали й учні нашої школи Іван Худолій, Володя Самерін.
Після закінчення війни 32 школа продовжувала навчання у пристосованому приміщенні поряд зі школою № 31.
      Підручників на той час не було. Писали на газетах, чорнила робили самі - з ягід. їсти було нічого. Але не
дивлячись на те, що було важко, школа працювала, а вчителі давали заняття:
  Мавріна А.Я., Жарова А.Д., Арабаджи К.П., Золочевська З.Н., Кириченко А.С., Попов М.І. та інші.
Про все це нагадують стенди шкільного музею.
У 1953р. був відновлений будинок 19-ої школи (де у 1941-1943рр. був концтабір військовополонених) і туди перевели школу № 32.
     Роки минали, а рани не загоювались. За ініціативою учнів школи, батьків, вчителів вирішено було до 75-ти річчя школи встановити пам'ятний знак на честь загиблих воїнів, який сьогодні прикрашає шкільне подвір'я. Про це нам розповість фільм зроблений до 75-ти річчя школи, який також є у музеї.
     Педагогічний колектив і учні продовжують тримати рівняння на своїх попередників. Займати призові місця на олімпіадах, конкурсах художньої самодіяльності.